Цікаві факти про українську хустку

                               • Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався в далеку дорогу,                                                дівчина давала йому свою хустку на знак того, що чекатиме його.

                              • Якщо в сім’ї хворіло немовля, його сповивали в мамину хустку. Якщо думали, що                                        дитину зурочили, її обличчя витирали сподом спідниці або виворотною стороною                                            ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб, злих думок і очей.
                              • Після того, як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтися на людях із                                            непокритою головою, а, тим більше, з розпущеним волоссям. У народі це називали                                        "засвітити волосся". За народними уявленнями, така жінка викликала хвороби,                                               неврожай та пошесті.
                             • Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри                                     щодо дівчини (одружитися з нею), він дарував їй дорогий подарунок – чоботи, намисто                                   або хустку. Потім нею "покриватимуть" молоду на весіллі.
                             • Покривання голови молодої – настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси.                                        Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки                                               роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок – не "голими" руками.
                              • Хустка була "індикатором" соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай                                        носили вінки або стрічки у волоссі, тож їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж                                вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково                                  починала покривати голову.
                              • Також хустка позначала рівень достатку сім’ї. Її тканина та оздоблення свідчили про                                    те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили                                 хустки з натуральної вовни або шовку.
                              • Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки.                                               Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На                                         Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На території                                     Середнього Подніпров’я хустку драпірували довкола голови, але так, щоб залишити                                     відкритим денце очіпка.
                             • Хустки бували фабричними та домотканими. Як правило, їх виготовляли власноруч                                     або купували в жінок, які вміли це робити. На верстатах ткали однотонний квадратний                                   відрізок тканини і нав’язували на ньому тороки. Інколи кінці хусток вишивали однотонними або різнокольоровими нитками – їх залишали на свята або для урочистих подій.